Дух Л.І. (Харків)
ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА
ТА ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
У статті досліджуються проблеми громадянської освіти та виховання учнівської молоді. Автор переконаний, для того, щоб бути взірцем для підростаючого покоління, учителю потрібно постійно працювати над самовдосконаленням.
Кожна політична організація, кожна держава створює власну систему підготовки громадян, тобто, свою систему громадянської освіти. Через стандарти шкільної та вузівської освіти, засоби масової інформації, держава здійснює цілеспрямований вплив на політичну свідомість та поведінку громадян, намагається виховати в них такі якості, що відповідають існуючому політичному режиму. Демократія - це не лише наявність визначених (конституційних) процедур у державі, таких, як вибори, визначені шляхи формування уряду. Становлення громадянського суспільства - найважливіша ознака й умова існування демократичної держави. Важливо, щоб держава й уряд не стримували ініціативу громадян, не диктували як їм жити, були підзвітні народу. Через історичні обставини, соціально-політичні та економічні умови нашого минулого Україна перебуває сьогодні лише на початковій стадії формування громадянського суспільства.
В умовах трансформації політичної системи України зростає роль і значення громадянської освіти підростаючого покоління, результатом якої має бути нова політична культура, компетентна участь населення у державних та громадських справах. З розколом старої політичної системи зруйнувалася й система виховання громадянина.
Рівень освіти є одним з самих могутніх базових об'єктивних чинників, який впливає на громадянські компетенції.
Якщо в суспільстві відбуваються великі зміни (наприклад комуністичний режим перетворюється в некомуністичний), то еліта разом з державою починає переорієнтовувати політичну культуру через реформу освіти на нові ідеали й цінності, з надією забезпечити таким способом політичний порядок. Потрібно зауважити, що уряд нашої держави не зовсім послідовно здійснює контроль за процесом політичної соціалізації молоді, наприклад, відсутня єдність у системі освіти та ЗМІ з приводу норм, що декларуються.
Реформа освіти містить у собі, зокрема, зміну структури шкільних гуманітарних дисциплін. Проте нові цінності і норми не виникають лише під впливом нових підручників і навчальних програм. Результат значною мірою залежить від підготовки педагогів, а вони здебільшого залишаються носіями старої, радянської політичної культури (близько 30% вчителів пенсійного віку). Більшість дорослих відтворює політичні орієнтації, отримані в дитинстві. І вчителі - не виняток. Процес зміни політичних орієнтирів у системі освіти проходить в основному стихійно, отже, зростає внесок інших каналів політичної освіти. Дуже складним завданням громадянської освіти є формування політичної довіри, толерантності стосовно суб'єктів політики, до індивідів і груп з іншою політичною позицією[1].
Сучасний навчально-виховний процес недостатньо спрямований на формування демократичного світогляду, очевидним є розрив між теоретичними знаннями, що отримують наші учні та повсякденною соціальною практикою. Ситуація істотно ускладнюється традиційним для наших людей ставленням до законів, правопорядку. Неповага відносно сучасних законів має глибокі історичні корені, спрацьовує скоріше страх перед покаранням. Реальні здобутки демократизації української школи досить незначущі. Серед молоді спостерігається небезпечне для соціальної стабільності зростання бездуховності, зневаги до моральних та правових норм, антисоціальна поведінка, споживацька психологія, зневір'я в позитивні перспективи розвитку нашої країни. Молодим людям, які не втратили моральних цінностей, непросто знайти можливості для громадянського самовизначення, все важче протистояти негативному впливу, подвійним стандартам. Необхідне впровадження комплексу соціально-педагогічних заходів з метою підготовки молоді до життя в умовах демократичної держави[2].
Саме громадянській освіті належить найбільш відповідальна роль у здійсненні політичної соціалізації.
У період трансформації суспільно-політичної системи в Україні для молодих людей істотно знижується вплив сім'ї порівняно зі стабільними історичними епохами. А, отже, зростає роль школи, хоча серед каналів політичної соціалізації, мабуть, самий могутній - це ЗМІ. Активно формуючи політичну культуру, засоби масової інформації мають певну специфіку впливу на широкі маси населення, в тому числі й на молодь. По-перше, інформація в основному розрахована на середнього споживача, не враховуються особливості молодіжної аудиторії, відмінності в інтересах різних груп молоді, віковий, професійний, національний фактор. По-друге, важлива також форма і методика подання інформаційного матеріалу. Молодь не завжди з інтересом дивиться "круглі столи" по телебаченню або читає великі редакційні статті в журналах і газетах. По-третє, в інформації, що надходить, важко виділити ту, яка зацікавила б молодь. Лише знаючи потреби й інтереси груп молоді, їхні вікові та психологічні особливості, можна розраховувати на появу в них бажання ознайомитися з такою інформацією. Проте варто навчати користуватися інформаційними потоками, умінню сприймати й опрацьовувати інформацію.
Для ефективного функціонування дієва демократія і громадянське суспільство потребують активних громадян з розвиненими громадянськими цінностями. Необхідна глобальна гуманізація людських відносин і збагачення їх любов'ю та повагою до особистості. Без елементарної чесності й порядності нічого й думати про формування громадянського суспільства, утвердження в ньому справжньої демократії.
Особливі сподівання в зв'язку з цим пов'язані з формуванням громадянських та демократичних цінностей у підростаючого покоління, а, як відомо, система світоглядних цінностей та орієнтирів засвоюється людиною саме в юні роки як наслідок процесу соціалізації[3].
Реальні здобутки демократизації української школи досить незначущі. Слід зазначити, що збільшується кількість випадків, коли відхилення в поведінці школярів відбувається з вини дорослих. Адже грубість, байдужість, зверхність, несправедливість, жорстокість, зокрема, батьків і педагогів підштовхує учнів до правопорушень. Аналіз сучасної шкільної практики демонструє наявність стійкої суперечності між завданнями школи, орієнтованими на повну реалізацію творчих сил учнів і старими формами та методами їх вирішення. Факти шкільного життя свідчать, що в навчально-виховному процесі провідною діючою особою є вчитель, а учень, як правило, є лише виконавцем волі вчителя, без права на власну ініціативу. Коли ж учень є тільки об'єктом педагогічної дії, то відбувається негативний вплив і на його активність у пізнавальній діяльності. Пасивна позиція учня на уроці є однією з причин зниження зацікавленості в навчанні, а авторитарний характер діяльності є ще однією з причин невисокої результативності навчального процесу.
Протягом останніх років ідея громадянської освіти пройшла непростий шлях. Так, важливим орієнтиром у вихованні громадянина є прийнята урядом Національна доктрина розвитку освіти, концепції громадянського виховання та громадянської освіти. Громадянська освіта учнів має здійснюватися за трьома напрямами: впровадження окремого навчального предмета, інтеграція громадянських знань у інші шкільні предмети та відповідна орієнтація виховної роботи в навчальному закладі.
Мета громадянської освіти - сформувати особистість, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі в житті суспільства.
Завданням громадянської освіти є формування світоглядних орієнтацій особистості, вироблення власної філософії життєдіяльності, самоідентифікація та самореалізація в економічній, соціальній, культурній, політико-правовій сферах, формування мотивації та основних умінь, необхідних для відповідальної участі в громадянсько-політичних процесах, критично-конструктивне ставлення молоді до життя суспільства, орієнтація на позитивні соціальні дії, формування толерантності, плюралізму, полікультурності, гуманізму[4].
Освітянами було розроблено два навчальні курси з громадянської освіти: "Ми - громадяни України" для 9 класу (Пометун О., Дем'янчук О., Ігнатова І. та ін. ) та курс "Громадянська освіта" для 9-11 класів (Арцишевський Р.А., Бакка Т.В., Гейко І.М., Дух Л.І. та ін.), які рекомендовані Міністерством освіти і науки України.
Щоб успішно реалізувати навчально-виховний, розвиваючий потенціал курсу, педагогам необхідно врахувати його специфіку, особливості методів і прийомів роботи, необхідно оволодіти активними та інтерактивними формами роботи. Саме на цьому акцентували автори підручників і методичних посібників з громадянської освіти.
Кожна з тем має визначену структуру - мотивацію, визначення основних та підсумкових питань і завдань, питань для самоконтролю, окремі дослідження та проекти. Перевага надається формуванню навичок практичної участі, спілкування, вмінню працювати як індивідуально, так і командою задля вирішення поставленої проблеми. Широко використані різноманітні джерела інформації, диференційовані завдання, що дає змогу учням різного рівня підготовки включитися в роботу, а не бути спостерігачем на уроці.
Так, при вивченні теми про ЗМІ пріоритетним є завдання навчити учнів систематизувати, відбирати, аналізувати інформацію, важливим є залучення поточної інформації друкованих і електронних ЗМІ та формування вмінь працювати з ними. Учні мають змогу не лише теоретично познайомитися з функціонуванням інформаційного простору, а й визначити місце ЗМІ як «четвертої влади», їх вплив на суспільне життя в Україні. У дискусіях визначаються умови, за яких мас-медіа можуть стати дійсно «четвертою владою».
Визначальним для вивчення курсу громадянської освіти є знайомство з законодавством України відповідно до кожної теми, проте це не просто читання законів, а практичне їх застосування в кожному конкретному випадку. Якщо мова йде про працевлаштування підлітків, то, окрім законодавства про працю неповнолітніх, учні мають знати, як написати резюме, як пройти співбесіду, обговорюючи законодавство про вибори мають змогу розіграти правові ситуації.
Тобто предмет громадянської освіти не обмежується інформаційним компонентом, а формує позиції та ставлення до тих чи інших явищ і процесів життєдіяльності суспільства, сприяє становленню нових алгоритмів громадянської активності. Трудність втілення цих складових громадянської освіти полягає в тому, що вони мають орієнтуватися на демократичні цінності (свобода, верховенство права, плюралізм тощо), коли вони ще не утвердилися в Україні, саме право залишається внутрішньо суперечливим і неузгодженим з новими соціальними реаліями. За цих умов громадянська освіта значною мірою має бути не просто тренінгом демократії, а школою боротьби з проявами сталої ментальності та відповідними нормами поведінки на підставі прихильності до демократії.
Актуальною для 10 класу є тема «Громадянське суспільство», що знайомить старшокласників не лише зі змістом поняття «громадянське суспільство», а й з шляхами його розбудови в Україні.
Громадянське суспільство - досить складне і вагоме поняття, широке і глибоке за визначенням, до того ж, маловживане в період тоталітарного розвитку України, тому непросто знайти найбільш прийнятне, універсальне визначення. У світовій політології є декілька тлумачень сутності громадянського суспільства, найбільш поширене з них - система самостійних незалежних від держави суспільних інститутів та встановлюваних ними неполітичних відносин, для забезпечення умов самореалізації окремих індивідів та їхніх добровільних об'єднань.
Тобто громадянська освіта - це освіта, спрямована на формування знань, умінь, навичок, необхідних громадянину для життя в демократичній державі. Сучасна школа має виховувати і навчати так, щоб учні відчували себе повноправними громадянами України.
Досліджуючи процес апробації, аналізуючи результати діяльності учнів, можливості вчителів, визначились досить цікаві висновки, проте, інколи, непередбачувані. Так, здебільшого сучасний вчитель не підготовлений до переходу на викладання курсу новими методами, хоч готовий сприймати демократичність курсу громадянської освіти, визнає його актуальність. Поки ще низькою залишається забезпеченість учителів матеріалами з громадянської освіти, недостатньо літератури або вона є недоступною. Необхідна додаткова підготовка вчителів до викладання громадянської освіти, а також нові підходи до підготовки майбутніх вчителів соціально-гуманітарного профілю в педагогічних вузах. Важливо спрямовувати вчителів на формування вмінь інтегрувати знання, отримані в процесі вивчення різних дисциплін у цілісний комплекс суспільно-політичних курсів. Особливу увагу вчитель громадянської освіти має приділити розвиткові теоретичного мислення учнів у поєднанні його з навичками використання на практиці.
Виникає цікава ситуація: вчитель має навчити учня тому, чого ще сам не знає (не лише практично, а часто й теоретично), зокрема, про функціонування інституцій громадянського суспільства, про участь у громадських акціях тощо. Часто учні мають більші можливості доступу до сучасних носіїв інформації, ніж учитель. На мою думку, вчитель має стати партнером діалогічної взаємодії. Аналіз досліджень щодо питання, яким має бути викладач громадянської освіти, дає визначений портрет: володіння предметом вивчення та широкий світогляд, комунікативні якості, демократичне спілкування, повага прав, свобод, гідності учня, мобільність мислення, відсутність стереотипів, здатність до пошукової діяльності тощо. Таким чином, учителю громадянської освіти потрібно постійно працювати над самовдосконаленням. На жаль, український вчитель, маючи низький соціальний статус, незадовільні соціально-економічні умови, обмежений у виборі змісту, шляхів, форм, методів свого вдосконалення.
[1] Сприяння пощиренню толерантності в поліетичному суспільстві / О. Майборода, Р. Чілачава, Т. Пилипенко та ін. - К.: Фонд "Європа ХХІ", 2002. - С. 214.
[2] Андрусишин Б.І. Громадянська зрілість - основа життя // Освіта. - 2000. - № 61; 2001. - № 62. - С. 23.; Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Інформаційний збірник МОН України. - 2000. - № 22. - С. 7-21.
[3] Концепція громадянської освіти в Україні. Громадянська освіта: Книга для вчителя / Арцишевський Р.А. та ін. - Львів: Вид-во ТЕКА, 2002. - С. 8-9.
[4] Там само. - С. 8-16.
ЗАЧЕКАЙТЕ |
