Безбах В.Г., Литвиновський Є.Ю. (Київ)
підвищення якості підготовки фахівців
для структур з гуманітарних питань
Збройних сил України як фактор
ефективності процесу формування
цілісної особистості військовослужбовця
У статті розглядаються шляхи підвищення якості підготовки фахівців для структур з гуманітарних питань Збройних сил України, професіоналізм яких є одним із важливих факторів організації виховного процесу з особовим складом.
На сучасному етапі розвитку наше суспільство наблизилося до усвідомлення необхідності системного, комплексного розвитку всіх його сфер, одним із центральних принципів якого постає активна політика в гуманітарній сфері. Це передбачає насамперед виконання завдань поширення і закріплення гуманістичних та соціальних цінностей в державі, задоволення потреб та інтересів її громадян, формування цілісних особистостей.
Збройні сили (ЗС) України, як одна із основних інституцій держави, що визначає її незалежність, не стоять осторонь цього процесу. У затвердженій Указом Президента України 12 січня 2004 р. Концепції гуманітарного та соціального розвитку у ЗС України наголошується, що "гуманітарна політика у Збройних силах - це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників, їх духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і свобод"[1].
Таким чином, одним із напрямів реалізації гуманітарної політики держави в ЗC України є організація ефективного навчально-виховного процесу в частинах та підрозділах. Його метою, на нашу думку, є одночасне забезпечення високого рівня морально-психологічного стану особового складу, спроможного виконувати поставлені завдання, та створення умов для саморозвитку, самовдосконалення і самоактуалізації кожного військовослужбовця у військово-професійній діяльності. Реалізація даної мети сприяє формуванню всебічно розвиненої, високоосвіченої, толерантної та харизматичної особистості громадянина України, яка спроможна свідомо виконувати свій професійний обов'язок.
Однією із суттєвих організаційних проблем навчально-виховного процесу в ЗС України є вирішення завдань наукового обґрунтування його кадрового забезпечення, головною складовою якого є система підготовки фахівців з гуманітарних питань. Насамперед це система підготовки офіцерів, які, на думку Президента України, Верховного Головнокомандувача її Збройних сил "...завжди і скрізь, від первинних, базових ланок повинні бути цементуючою силою і взірцем у всьому - ратній майстерності і дисциплінованості, поведінці, у побуті і зовнішньому вигляді. Від офіцерів у першу чергу залежить, щоб армійська служба стала для людини не втраченим, викресленим з повноцінного життя часом, а періодом громадянського змужніння, розширення світоглядних горизонтів, формування особистісних якостей"[2].
Таких офіцерів готує гуманітарний факультет Національної академії оборони України (НАОУ) на кафедрі морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) і прикладних кафедрах (соціології, психології, політології тощо).
Аналіз літературних джерел довів, що існують праці, в яких розкриваються окремі напрями виховання та навчання військовослужбовців ЗС України (І.С. Колодій, В.С. Маслов, А.О. Афанасьєв, І.О. Грязнов, А.В. Катковський, М.М. Козяр, Д.М. Коцеруба, Ю.С. Красильник, Ю.В. Кудінов, Г.В. П'янковський, Ю.М. Семенов, Ю.І. Сердюк[3]. Більшість із них присвячена первинній підготовці офіцерів у Державній прикордонній службі, Міністерстві внутрішніх справ тощо. А праць, які б розв'язували проблеми організації професійної підготовки офіцерів з гуманітарних питань, замало.
У науковій праці, присвяченій формуванню вмінь проектування виховного процесу в офіцерів ЗС України, що виконувалася на кафедрі МПЗ ДВ (с)[4], визначені напрями подальшого дослідження проблем організації професійної підготовки зазначених фахівців. А саме: теоретико-методологічне обґрунтування формування різноманітних видів компетентності фахівців структур із гуманітарних проблем; методологічне забезпечення траєкторії їхнього професійного становлення; теоретико-методичне обґрунтування професійної підготовки в процесі виконання ними службових обов'язків; обґрунтування дистанційного навчання як шляху підвищення їхньої кваліфікації; удосконалення психолого-педагогічної компетентності офіцера, педагога військово-спеціальних і гуманітарних дисциплін; розробка системи моніторингу продуктивності діяльності випускників протягом 3-5 років після закінчення ВВНЗ тощо.
У цій статті автори пропонують деякі результати досліджень за зазначеними напрямами, які визначили шляхи підвищення якості підготовки фахівців з гуманітарних питань.
Отже, система професійної підготовки фахівців для структур з гуманітарних питань, є одночасно складовою систем загальнодержавної та військової освіти. Тому детермінантами її розвитку найближчим часом, безперечно будуть напрями розвитку військової освіти, освітня політика держави в цілому, визначена Національною доктриною розвитку освіти України до 2025 р.
"Стратегія розвитку військової освіти... має забезпечити створення інноваційної військової освіти з метою досягнення високого рівня інтелектуально-особистісного і духовного розвитку випускників ВВНЗ"[5], - зазначають сучасні дослідники розвитку системи військової освіти України. Випускник НАОУ має бути підготовленим до самостійного оволодіння новими технологіями у військово-професійній галузі, здатним до продуктивної творчої діяльності, прийняття та реалізації нестандартних, нетипових рішень. Водночас офіцер має бути гармонійною особистістю, спроможний до саморозвитку, самовдосконалення, реалізації творчого потенціалу у військово-професійній галузі.
Отже, головними напрямами розвитку системи професійної підготовки фахівців для структур з гуманітарних питань нам уявляється її гуманізація та універсалізація, впровадження концепції особистісно-орієнтованого навчання.
Які ж, у світлі зазначеного, ми вважаємо за доцільне визначити шляхи підвищення якості підготовки в НАОУ.
По-перше, постійне оновлення змісту навчання. При цьому слід передбачити те, що зміст професійної підготовки зазначених фахівців має включати все необхідне для задоволення різноманітних потреб і бути спрямованим на забезпечення формування і розвитку їхньої особистості. Слід мати на увазі формування їх наукового світогляду, переконань, допомогу в самоактуалізації, самовизначенні, самореалізації та самоутвердженні у військово-професійній діяльності як творчої та всебічно розвиненої особистості. І саме головне, зміст підготовки повинен відповідати змісту подальшої діяльності фахівців структур з гуманітарних питань, сучасним поглядам на ведення збройної боротьби, морально-психологічного впливу на психіку військовослужбовців, реаліям реформування та розвитку ЗС України.
Відповідно до зазначених положень на кафедрі МПЗ діяльності військ (сил) майже на 35% оновлений тематичний план підготовки фахівців. Так, наприклад, розроблені нові теми з актуальних проблем гуманітарного та соціального розвитку в ЗС України на сучасному етапі, місце і роль виховної роботи в системі гуманітарного та соціального розвитку Збройних сил України, методологічних засад організації морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил).
Другим шляхом підвищення ефективності навчання ми вважаємо подальшу його технологізацію на основі сучасних концептуальних засад його організації.
Концептуальною основою організації та проведення педагогічного процесу в сучасних умовах в усьому світі, а також у нашій країні поступово стає усвідомлення цінності людського життя, повага до особистості та її гідності, намагання людини сприймати саму себе як найвищу цінність. Всі ці процеси є переходом від авторитарної парадигми організації педагогічного процесу до гуманістичної, особистісно орієнтованої.
Технологізація навчання передбачає удосконалення методичної системи навчального процесу. Шляхом вирішення цієї проблеми насамперед є подолання пасивних методів і форм навчання, що ставлять слухача скоріше в позицію імітатора, а не творця своєї діяльності, обмежують можливості розвитку професійного мислення, формування його професійної майстерності. Треба впроваджувати такі педагогічні технології, що поєднують репродуктивні методи отримання слухачами інформації з методами проблемного навчання, де навчальна діяльність слухачів носить пошуковий, творчий характер. Реаліями сьогодення, на нашу думку, є поступова відмова від переважно описових, ілюстративних методів навчання до застосування активних, ігрових методів. Ми вважаємо, основним методом навчання наших слухачів повинно стати наскрізне навчальне проектування їхньої майбутньої професійної діяльності. Це в свою чергу вимагає розробки та застосування моделей окремих видів діяльності фахівців з гуманітарних питань в процесі проведення практичних занять, групових вправ, а також моделювання цієї діяльності в цілому в процесі проведення командно-штабних навчань (КШН). Застосування наскрізного навчального проектування вимагає перегляду поглядів на організацію розробки магістерських робіт слухачами. Магістерська робота повинна стати вінцем всієї проектної роботи слухача, починаючи з відпрацювання курсових робіт за окремими кафедрами, завдань групових вправ, КШН, військового стажування. У процесі останнього вже повинні бути апробовані методичні рекомендації щодо вирішення тієї чи іншої проблеми, що розв'язується в магістерській роботі. Отже, тема магістерської роботи повинна бути обрана слухачем на початку свого навчання, тоді опановуючи його курс, слухач буде в змозі із знанням справи розв'язати проблеми своєї майбутньої професійної діяльності.
З подальшою технологізацією пов'язана і необхідність зміни спрямованості навчального процесу. Та обставина, що людство вступило в період, коли зміна ідей, технологій, знань відбувається швидше, ніж зміна одного людського покоління, означає, що в НАОУ неможливо навчити людину на всі випадки військово-професійної діяльності, тим більше на все життя. Тобто нині недостатньо зосереджувати увагу лише на засвоєнні певної суми знань. Потрібно в ході навчального процесу навчити слухача вчитися, допомогти йому усвідомити необхідності робити це впродовж всього життя, навчити самостійно засвоювати нові знання і нову інформацію, виробити потребу в цьому. Нам потрібно побудувати так навчальний процес, щоб навчити слухача використовувати засвоєні знання для практичного життя як професійного, так і громадського. У такому разі знання перетворюються на безпосередню основу діяльності, що врешті-решт лежить в основі інноваційного розвитку в будь-якій сфері.
З цього випливає необхідність вирішення ще однієї проблеми - інтегрування дисциплін, налагодження тісних міждисциплінарних зв'язків.
Наступний шлях. Інноваційна модель розвитку навчального процесу потребує формування особистості, здатної до самостійної і ефективної діяльності.
Значить, нам необхідно переглянути ставлення до слухача в навчальному процесі, щоб, з одного боку, не нехтувати його правами, не намагатись усупереч здібностям особистості сформувати її життя на власний розсуд, а з другого - виховувати не сліпо слухняного офіцера, який вміє діяти за зазделегідь визначеним алгоритмом, а особистість, яка б діяла свідомо і самостійно, на основі власного аналізу ситуації, на основі отриманих знань. Шлях до цього, як зазначалося вище: заміна авторитарної педагогіки на педагогіку толерантності і в професійній освіті військових кадрів, надання слухачам більшої самостійності в опануванні навчальним матеріалом.
Технологічний підхід до організації професійної підготовки сучасних фахівців передбачає постановку діагностично визначеної мети навчально-виховного процесу як прогнозованого його результату. Щоб оцінювати ефективність професійної підготовки офіцерів, тобто ступеня досягнення прогнозованого результату, постає проблема оцінювання відповідності отриманого результату заданій меті. Отже, ще одним із шляхів підвищення ефективності є вдосконалення системи оцінювання слухачів.
Найважливішим шляхом підвищення ефективності навчального процесу ми вважаємо його подальшу інформатизацію. Успішно функціонувати в інноваційній військово-професійній сфері офіцер не зможе без відповідної технологічної готовності. Відповідно саме інформаційні технології забезпечують слухачам: вільний доступ до різноманітної інформації; роботу з багатьма джерелами інформації в інтерактивному режимі; набуття навичок розв'язання різноманітних проблем на основі їх всебічного дослідження і аналізу; здобуття певних знань із різноманітних галузей.
Отже, готують людину до сприйняття та генерації нових ідей.
Виходячи з цього, абсолютно необхідним є забезпечення кожному слухачеві доступу до комп'ютера, до джерела інформації з будь-якої дисципліни (Інтернет, будь-яка бібліотека, інформаційно-методичний фонд кафедр тощо). З цього можна зробити висновок про необхідність вирішення завдання створення електронних підручніків, інтегрування інформації всіх кафедр, а не приховання її один від одного. Це складне завдання, але іншого шляху немає.
Інше завдання ще складніше, бо вимагає капіталовкладень, кадрового забезпечення. Необхідно забезпечити інформатизацію адекватними педагогічними технологіями. А це значить, що ми маємо перепідготувати майже весь педагогічний корпус, створити власний програмний продукт, прокласти інформаційні мережі та багато іншого. Але яким би складним це завдання не було, іншого шляху немає, якщо ми хочемо випускати сучасних професійно підготовлених фахівців.
Тому, по-перше, нам необхідно організувати навчально-виховний процес таким чином, щоб слухачі мали можливість отримати знання законів, закономірностей, принципів, умов ефективного управління військово-соціальними процесами у військовій частині, урахування яких дасть їм можливість приймати адекватні рішення в конкретних ситуаціях. По-друге, знання мають бути не інформативного, а технологічного характеру, тобто бути представленими у вигляді моделей професійної діяльності, засвоєння повинно здійснюватися на рівні застосування їх у практичній діяльності офіцера з гуманітарних питань. Головною умовою цього є систематичне оперування отриманими знаннями, моделювання професійної діяльності фахівця з гуманітарних питань під час навчання.
Отже, постійне оновлення змісту навчання, удосконалення методичної системи навчального процесу, підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів, інформатизація професійної підготовки - це ті шляхи, які дадуть змогу підвищити її якість. Внаслідок цього ми отримаємо сучасного організатора навчально-виховного процесу в ЗС України, здатного вводити в нього інновації, спрямовані на формування цілісної особистості громадянина України.
[1] Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних силах України / Указ Президента України № 28/2004 від 12 січня 2004 // Збірник Указів Президента України. - К.: Політвидав, 2004. - Вип. 1. - С. 203-206.
[2] Кучма Л.Д. Курс на реформи в Збройних силах України незмінний // Народна армія. - 2001. - № 214. - 17 листопада. - С. 3-4.
[3] Литвиновський Є.Ю. Формування в офіцерів структури виховної роботи Збройних сил України вмінь проектування виховного процесу: Дис... канд. пед. наук. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти. Т.2 (додатки) - К., 2004. - С. 3-21.
[4] Там само.
[5] Нещадим М.І. Військова освіта України: історія, теорія, методологія, практика: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2003. - С. 381.
ЗАЧЕКАЙТЕ |
